Тарас Шевченко у народній школі

Виховна година у 3-А класі на тему:

«Т.Г. Шевченко у народній школі»

Мета: поглиблювати знання учнів про творчість та діяльність Т.Г.Шевченка,

розвивати мовлення, мислення, увагу, виховувати любов до книги,

бажання читати твори Т.Г. Шевченка

Хід уроку

Цікава інформація. Слово вчителя:

Колись, діти, давним-давно, на такій же землі і не за безкраїми морями, не за дрімучими лісами, не за високими кам’яними горами, був веселий, мальовничий, але зневолений двома неволями, край. Одна неволя – панська, друга - царська

І жили там рабами в тяжкі й чужі й роботі віддані в неволю люди.

І називали той край – Україна.

Україна - це не лише країна смутку і жалю, а й країна великої краси.

Краса її – це тихі води і ясні зорі, зелені сади і білі хати, лани золотої пшениці і багатоводні ріки, співучі роботящі люди (слайд 3)

І ось у такому краю в Україні, в с. Маринцях Київської губернії, в хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України - великий поет, буремний Тарас і незламний Кобзар.

Творчий шлях.

Дитячі роки поета були тяжкими, сирітськими, безрадісними. І лише мальовничі краєвиди природи рідного краю розвіювали смуток, і в серці заграла радісна сила.

Всю Черкащину, як тепер називають Шевченків край, малий Тарас сходив своїми босими ногами, скропив дрібними росами-сльозами.

Милувався Тарас чарівністю степу, різнобарвністю гаю, гомоном улюбленого Дніпра. І вже тоді в душі зароджувалася любов до природи, рідного краю, землі, мови.

Все своє життя, де б не був поет, душею линув до рідного краю, рідної домівки.

(Читання віршів учнями)

Учень 1 Не називаю її раєм, тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала

Свою нудьгу переливала

В свою дитину … В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло … Там неволя…

Слово вчителя:

Хоч як тяжко було Тарасові в рідній хатині, але з якою любов’ю він думами лине до неї, як ніжно називає «хатиночка», як милується зеленим гаєм, чистим ставом.

Згадка про рідну домівку навіює на поета інші думи, і він лине у квітучий вишневий садок на Україну.

(Уривок з циклу «В казематі»)

Учень 2 Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Слово вчителя: Ми бачимо красу саду, вечірньої зіроньки. Чуємо спів дівчат, гомін хрущів.

Т.Г. Шевченко любив український світанок: він був небайдужий до його краси, яку описує у вірші «Сон».

Учень 3 …світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Слово вчителя А особливо поет любив часи надвечір’я – коли заходило сонце, м’які сутінки огортали степ, долину, наступала тиша.

Учень 4 Зоря моя вечерняя,

Зійди над горою

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою …

Слово вчителя: Шевченків край - співучий куточок України. Тарас ще змалку любив слухати народні пісні, сам любив співати, тому багато його віршів було покладено на музику. Ці пісні допомагають ще глибше відчути чарівність рідного краю.

Ми дізналися скільки прекрасних віршів написав Шевченко про свій рідний край, його мальовничу красу.

У вірші «Заповіт» поет просить поховати його після смерті на рідній землі.

Учень 5 Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій… (слайд 6)

Слово вчителя: Народ виконав заповіт Шевченка. Поховали його в Каневі на Чернечій горі, що тепер зветься Тарасовою, над Дніпром-Славутечем.

І щоденно їде людський потік, щоб вшанувати пам'ять Кобзаря, поклонитися його могилі, покласти квіти.

Душа поета живе у серцях людей, у народних переказах, рядках книг, у малюнках в українських рушниках, вишиванках, на сценах театрів, у кінозалах, у співучій український мові. (слайд 7)

Т.Г. Шевченко був не тільки великим поетом, а й талановитим художником. Його пензлю належить багато пейзажів, портретів, побутових картин.

На полотнах Т. Шевченко часто зображував дітей, дітей жебраків. Його серце обливалося кров’ю, коли він дивився на дитячі рученята, простягнені під вікном. (слайд 8)

Щоб показати свою близькість до знедолених дітей, він намалював і себе у солдатській формі біля них. Цей малюнок називається сепія. Сепія - коричнева фарба з чорнильного мішка морського молюска. (слайд 9)

А зараз ми дізнаємося про Шевченка ще з однієї сторони.

Т.Шевченком було створено підручника для недільних шкіл – “Букварь Южнорусский” (1860), який був доступний кожній простій дитині. Невеликий за обсягом (24 сторінки), містив великі і малі букви алфавіту і цифри учні спершу вивчали звуки і літери в алфавітному порядку, згодом переходили до читання цілих слів; для полегшення процесу опанування грамоти слова спочатку поділялися на склади, а відтак наводився текст без такого поділу. У ньому містилося багато народних приказок та прислів’їв, наводячи зразки народної творчості, надавав навчанню народного характеру, прагнув, щоб у школі діти спілкувалися рідною мовою.

Великого значення Шевченко надавав народній школі, яка повинна бути доступною для всіх дітей. В ній діти мають отримувати міцні й глибокі знання, всебічно розвиватися. Рідна школа повинна задовільняти потреби свого народу і діяти на засадах народності. Велику роль у народній школі поет надає особі вчителя, який має бути доброю, високоморальною людиною, носієм духовності свого народу.

Поета також турбував стан жіночої освіти. Т.Г.Шевченко, як гуманіст, одстоював рівність хлопців і дівчат у навчанні, стояв за надання жінці повноцінної освіти.

Шевченко багато приділяв уваги і сімейному вихованню, важливою умовою якого є теплі, сердечні стосунки між батьками. Особлива роль у вихованні належить матері, яка правильно розуміє свої материнські обов’язки. На думку Шевченка, родинне виховання слід доповнювати суспільним вихованням, яке покликане давати світська загальноосвітня школа. (слайд 10).

.Підсумок уроку

- Діти що ви дізналися нового про Шевченка?

- Яку книгу він написав для дітей в 1860 році?

- Якою була за обсягом ця книга?

- Яку вона мала назву?

Тарас Шевченко у народній школі

Новини

Партнери